ЛАКИ ДЛЯ ВНУТРІШНІХ ТА ЗОВНІШНІХ РОБІТ

При виборі лаку для дерева варто брати до уваги такі фактори:

умови експлуатації. На вулиці на матеріал впливають такі фактори, як підвищена вологість, постійні зміни температури та ультрафіолет, тому й склад для захисту необхідно вибирати відповідний – підійдуть лише лаки для дерева для зовнішніх робіт. Як правило, виробник вказує на упаковці умови, у яких можлива експлуатація складу. Паркет, меблі та стінові оздоблювальні матеріали можна сміливо покривати лаком для дерева для внутрішніх робіт;
зносостійкість. Покрити підлогу тим же складом, що й меблі, не завжди можливо, тому що навантаження на поверхню буде зовсім різним. Якщо для меблів і інших дерев'яних предметів, не схильних до сильного зносу, підійде навіть найменш стійкий нітроцелюлозний лак, то для покриття підлоги необхідно брати більш міцні склади;
токсичність. Більшість сучасних складів мають неприємний різкий запах при висиханні, оскільки містять органічні розчинники. Звичайно ж, цей запах зникне, коли лак повністю висохне, а до тих пір ви, у кращому разі, матимете головний біль, а в гіршому – отримаєте серйозне отруєння. Поліуретанові, акрилові, поліефірні лаки та нітролаки наносять у спеціальних засобах захисту у столярних майстернях чи нежитлових приміщеннях. Після висихання усі ці склади стають безпечними. Якщо ж роботи необхідно провести вдома, і при цьому домочадці нікуди не збираються їхати, то краще взяти найменш токсичний склад – це лаки на водній основі, вони практично не мають запаху;
час висихання. Шар лаку може висихати від 6 до 72 годин і іноді довше. Лаки на водній основі та масляні лаки сохнуть найдовше, спиртові та нітроцелюлозні лаки – від 20 хвилин. За цим параметром усі склади ділять на повільно- і швидковисихаючі. Зважайте на цю характеристику лаку, коли розраховуєте тривалість проведення робіт;
стійкість до високих температур. Термостійкі лаки має сенс наносити на деревину в тих приміщеннях, де ризик загоряння підвищений. Важливо не тільки вибрати відповідний склад, а й правильно розкрити їм поверхню, адже від техніки нанесення багато в чому залежить результат;
блиск. Завдяки лаку можна отримати глянсову чи матову поверхню. Вибір у разі будується тільки на естетичних уподобаннях, оскільки експлуатаційні якості від ступеня блиску мало залежить. Глянець надає зорового об'єму, а матова поверхня здатна підкреслити красу дерева. Ступінь блиску визначають у відсотках відбитого світлового потоку. Так, наприклад, високоглянцевий лак відображає більше 90% світла, глянсовий – 80-90%, а матовий – менше 10%. Є ще напівглянсові та напівматові склади, так що вибір великий;
компоненти лаку. Для виконання робіт самостійно найкраще підходять однокомпонентні лаки, ті самі, які просто наносяться і утворюють захисну плівку шляхом випаровування розчинника. Професіонали часто використовують двокомпонентні лаки, в яких захисна плівка утворюється в результаті хімічної реакції між двома речовинами. Як правило, такі склади стійкіші;
необхідність ґрунтування. Лаки, що самоґрунтуються, можна наносити безпосередньо на деревину. Інші склади вимагають попередньої підготовки поверхні: якщо не прогрунтувати її, то незабаром можна зіткнутися з відшаровуванням лаку, появою тріщин і кратерів.